Однин хлоп з Мякиша торгував в Ярославі на торгу маслом і сметаною та так заболів його живіт, що витримати вже не міг. Негайно змушений був залагодити наглу потребу. Міська лятрина знаходилася за далеко, а до того треба було за неї платити. Як тільки знайшовся на сквері, де якраз нікого не зуважив, скоро опорожнився на траву та натягнув сподні. В цю мить помітив, як наближається жандарм. Тікати вже було за пізно. В мить накрив купичку капелюхом, вийшов на алейку і так собі стоїть.
- Е, хлопе, а чий то капелюх там лежить? - спитав поліцай
- А мій пане
- А чому ти його там положив?
- Бо там сидів такий пєнькний канарок, я до нього підійшов і накрив, а тепер не знаю, чи вдасться його злапати моєю твердою хлопською рукою. Пан напевне має делікатнішу і спритнішу, тож спробуйте це сотворіння хапнути. Як вдасться, буде ваше.
- Канарок, кажеш, тож то тепер великі гроші коштує. Напевне вифургнув через вікно покою великих панів!
Жандарм підійшов, приклікнув, однією рукою стиснув вершок капелюха, а другою декілька разів робив пробні рухи, щоб не змарнувати оказії, аж блискавично підніс накриття голови та одночасно мігом скірував зігнуті в півкільце пальці там.де треба і мав щось таке мягке якби канарок, але почув від того такий огидний сморід, що мало не звімітував. Осторовпів від такої прикрої насподіванки! Як тільки дійшов до себе, нервово вийняв револьвер, аби бахнути просто в рило того підлого селюка. Однак він зник як камфора.
В околицях Мякиша в згадках про І світову війну, коли то околиця через певний час опинилася в руках москалів, довго згадувалася правдива подія анекдотичного характеру. Одного разу до присілка Флиси в’їхав кінний російський розвідувальний патруль. Один із солдатів суворим тоном спитав стячого перед своїм господарством селянина:
- Ей мужік, скажи, как називаєтся дєревня, вот там, за твоім садом?
Хлоп по своєму зрозумівши це якесь дивне запитання відповів:
- Ходіть за мною паночку, то вам покажу. О тут сут мої яблонки, а то грушки, а там далі сливки.
Москаль почувши це злісно злісно скрикнув показуючи нагайкою на видні за полями ххати Мякіша.
- Я тєбє хахол спрашіваю, какая вот там відна деревня?
- А пане, там. Таж там за городом ростуть ще мої вишні!
Роззлощений кавалерист наблизив коня до хлопа, та вправно, з цілої сили лопнув його по плечі нагайкою, що той аж присів від пекучого болю.
